?

Log in

No account? Create an account

Попередній допис | Наступний допис

До прози Тані Малярчук у мене ставлення двояке: з одного боку я люблю її за вправність стилю й інтелект. Вона справді одна з наших найкращих авторів останніх літ. З іншого - не люблю її конфлікти й героїв за їхню "типажність", якусь однозначність і "обрубленість". З останнього читала "Біографію випадкового чуда". Не знаю, що саме планувала авторка, але здається, це спроба написати мейнстрімовий бестселлер на зразок "Елегантної їжачихи" чи "Самотності в мережі". Тобто щось цілком пристойне як на читача-середнячка, але без заумі. Десь так і вийшло. 

"Біографія випадкового чуда" - це історія дівчини Лєни з українського міста Сан-Франциско (прообразом якого є, вочевидь, Івано-Франківськ) від дитсадочка через лихі 90-ті до моменту, коли Лєну після численних перипетій запроторюють у божевільню. За вдачею Лєна - борець із несправедливістю із комплексом супергероя. То вона бореться із системою, то рятує тварин, то відстоює права інвалідів... Хронотоп роману - містечкове замкнене безпросвіття після розвалу Союзу, що породжує натовпи неприкаяних безробітних, нову "базарну" культуру й унаочнює численні світоглядні злами й тріщини. Мабуть, саме болюче впізнаваний, правдивий антураж і дух того часу, показаний через життя Лєниної родини та її знайомих, є одним із найбільших плюсів цього роману. Талановито олітературнені українські дев'яності, за що авторці варто подякувати.

Моментом, що сприймається не так натхненно, для мене є образ головної героїні. До речі, на обкладинці книжки написали: "Якби Амелі Пулен народилася в СРСР, це була б її біографія". (Взагалі, невже видавці не розуміють, що подібний піар-хід принижує текст Малярчук, показуючи його як вторинний?). Згадка про Амелі поза контекстом "Амелі" мене давно насторожує. В цьому масовому пострадянському захопленні дивакуватою кіношною француженкою (безперечно, харизматичною) мені бачиться якась така, напевно, постколоніальна (а може, просто дегенеративна) криза особистості: замість індивіда на перший план виходить типаж, обов'язково своєрідний і позитивний, щоб привертати увагу й пробуджувати симпатію, але глухий і завершений, немислимий поза своєю "захисною" своєрідністю. Нежиттєвий лубок. Милує око й тішить, але тривоги не пробуджує.

Лєна в романі Малярчук - теж носій подібної своєрідності. Як малюнок Гапчинської приречений бути рожевим і щокастим, так Лєна приречена бути "українською Амелі" 90-х. Однак, якщо вдуматися й придивитися пильніше, стає зрозуміло, що куди більш правдивим буде порівняння із зовсім іншою француженкою - Простою душею Флобера. Малярчук - давня цінителька "простих душ". Особливо це помітно в оповіданнях. Пам'ятаєте історію про жінку, що продавала пиріжки на вокзалі, а ночами розмовляла з Богом? У "Біографії..." теж чимало таких персонажів. Як інваріант - дівчина Пес, над якою нещадно знущаються, бо, як сказала б моя мама, "воно таке плохе". І сама Лєна - теж проста душа з поправкою на комплекс рятівника. Настільки проста, що зрештою мімікрує в народно-примітивістичний образ Богородиці - загадкової фантастичної рятівниці, що носить бабський платок у квіточки й рятує інші прості душі серед провінційного мініпекла, впроваджуючи в недалекому західноукраїнському минулому свою агіографію і своє ходіння по муках. 

Comments

( 1 коментар — Коментувати )
iozhikov
Sep. 26th, 2012 08:08 am (UTC)
Цікаво
( 1 коментар — Коментувати )

Profile

panivzdu
panivzdu

Latest Month

November 2014
S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Page Summary

Powered by LiveJournal.com