Папа: Сынок, тебе когда-нибудь хотелось убить кого-нибудь покрупнее собаки?
Декстер: Да...
Папа: Человека?
Декстер: Да! Но никого конкретно.
Папа: И почему же ты этого не сделал?
Декстер: Я подумал, что вам с мамой это бы не понравилось.

Серіал "Декстер", де головний герой - маніяк-убивця, це жесть))))))))))

Nina Simone - Ain't Got No - I Got Life

I ain't got no home, ain't got no shoes
Ain't got no money, Ain't got no clothes
Ain't got no perfume, Ain't got no skirts
Ain't got no sweaters, Ain't got no smokes
Ain't got no god.

Ain't got no father, Ain't got no mother
Ain't got no sisters, i've got one brother
Ain't got no land, Ain't got no country
Ain't got no freedom, Ain't got no god,
Ain't got no mind,

Ain't got no earth, Ain't got no students
Ain't got no father, Ain't got no mother
Ain't got no sweets, Ain't got no ticket
Ain't got no token, Ain't got no mind
Ain't got no land.

But there is something i've got,
There is something i've got,
There is something i've got,
Nobody can take it away...

Got my hair on my head
Got my brains, Got my ears
Got my eyes, Got my nose
Got my mouth, I got my smile
I got my tongue, Got my chin
Got my neck, Got my boobies
Got my heart, Got my soul
Got my back, I got my sex

I got my arms, my hands, my fingers,
My legs, my feet, my toes,
And my liver, got my blood..

I got life, i've got life's, i've got headaches,
And toothaches and bad times too like you ...

Got my hair on my head
Got my brains, Got my ears
Got my eyes, Got my nose
Got my mouth, I got my smile
I got my tongue, Got my chin
Got my neck, Got my boobies
Got my heart, Got my soul
Got my back, I got my sex

I got my arms, my hands, my fingers,
My legs, my feet, my toes,
And my liver, got my blood..

I got life, and i'm going to keep it
As long as i want it, I got life.....


Heart, soul
Heart, soul

процитувавши з Вікіпедії: "Творчий стиль композитора відзначає висока духовність..."

Люди, лишається менше місяця, аби надіслати свої твори на конкурс "Різдвяне диво". Це гарний шанс засвітитися для тих, хто ще не світився. Це гарний шанс нагадати про себе, якшо про вас забули) Маєте щось пристойне у шухляді? Діставайте та надсилайте.

Адреса та все інше тут: http://www.zahid-shid.net/index.php?rt=konkurs

У сестри в дитсадку, де вона працює вихователькою, зовсім забули про міський конкурс дитячого малюнка до Миколая. Тому ми оце сидимо в темпі вальсу малюємо "дитячі" малюнки. Але якось усе надто по-дорослому виходить. Я й запропонувала малювати не правою, а лівою рукою. Побачимо, шо це буде)))
тема дитячих малюнків узагалі окрема. Сеструха грозилася принести показать той інопланетний сюр, який зараз діти малюють. Відсканю - повішу.

Це банально, але я балдю від "Мелодії" Скорика. Раніше я її терпіти не могла.
А вся фішка в тому, шо треба слухати в нормальній якості. mp3 не катить.

Сьогодні в мене день флешмобу. Ось іще один - від kitrya

[літати] парашут чи параплан? - параплан, ібо повільний. Можна майже зависнути над землею і все гарненько роздивитися. Тривалість зависання відносно необмежена.

[ЗМІ] газета чи журнал? - журнал. Бажано "ШО", а також "Наука и техника". І взагалі - навіщо людям газети, якщо є Інтернет? Хіба шо для того, шоб нюхати.

[вода] море чи ріка? - разарвацца мнє, шолі? Річка. Ібо вона, рідненька, під боком. А море для нас - то ужо мажорно.

[сприйняття] картинка чи звук? - картинка, ясєн пєнь. Ми вам не піаністи-бояністи.

[колір] червоний чи помаранчевий? - червоний, ібо це вже не колір, а прям якийсь архетип. А від помаранчевого в мене очі на лоба вилазють.

Охочі мати такий питальник да зголошуються в коментах.

Асоціації від maryxmas

на нехоженных дорожках - я люблю блукати, їдучи кудись на екскурсію. Принаймні я наївно думаю, що вони нехожені, бо йдеш собі та йдеш, уявляєш себе Чингачгуком в лісах іншої земної півкулі, аж тут твою блаженну подорож пілігрима переривають звуки перепихування в кущах, або ж банальніше - картинка "мишко-мишко, а чому в тебе очі такі червоні?"

янтарь - нагадує мені про мої одвічні дурні терзання: "І чому я не народилася розкішною стрункою чорнявкою з оксамитово-чорними очима?" Така могла б дозволити собі носити успадковані від бабці перстень і кулон з вееееличезним бурштином.

запах грибов - розкішний жовтневий ліс в чорта на рогах. Прямо над стежкою живописно виблискує росою супроти сонця павутина, дбайливо напнута між віттям. Перестигла шипшина червоніє на просіках. Тихо-тихо, тільки листя шурхотить під ногами. Я мала бреду з мамою й татом - ми збираємо гриби! Опеньки, грузді, білі. У нас повні-повнісінькі відра, заплічники, корзини. Грибів уже нема куди пхати, тому великі лапаті ми вже й не беремо, а тільки маленькі цупкенькі - добірні.

часовенка - це в нас шось таке зі сфери вікторіанських романів. Скажімо, в ній вінчалася Джейн Ейр зі своїм, як там його, Рочестером.

белые крылья - где тваі крилья, каториє нравілісь мнє....

Хто хоче свої 5 асоціацій - замовляйте.

я тут нинче уся кагби в класичній музиці. І, скажу я вам, "Моя матінка-гуска" Равеля - це весчь! Особливо завершальний "Чарівний сад". А Secret Garden - увесь ізвідти, не майте сумнівів.

П.С. Тільки я про оркестрову версію, а не про ту, яку на піанінах у музшколах бринчать.

Скачати можна тут: http://musicmp3.spb.ru/album/31720/ma_mere_loye.htm

З ЖЖ о. Якова Кротова:

"Быть христианином означает покоиться с миром всё в том же зле, только не лежать, а стоять - стоять на коленях - и тихонечко светиться. Ничего не запрещать, никого не ругать, никого не пугать, никем не повелевать, а всех любить и успокаивать, чтобы очищали от зла (грязи) не других, а себя, и прежде всего не внешность сосуда, а сердце. Настоящий христианин если и похож на клоуна, то на такого, который не носит никаких особых одежд, не работает в цирке, а, подобно идеальному христианину Кьеркегору, ничем не выделяется из толпы, кроме веры и вытекающих из веры поступков".

...коли ти сидиш редагуєш текст про Шумана, а як втомлюєшся - читаєш Гофмана, у хаті пахне апельсинами, надворі йде сніг, а сестра тим часом по ящику дивиться "Ніч перед Різдвом".

А у вас різдвяний настрій?

П.С. Сингуляріє, з мене вже два могорича.

Здох старий кіт.
Рила могилу - вирила підкову.
І груду черепків.
Во як буває.

Скажу вам по секрету: якшо в української дитячої літератури є майбутнє, то одне з імен цього майбутнього - Гавріела Шапіро.

Знаєте, є автори, які ще не виписалися, які вже не виписалися, а є такі, яким особливо й не треба. От їй не треба - талант і самобутній стиль видно з першого речення.

Пише Гавріела Шапіро дуже просто, але про дуже непросте - про проблемних дітей, конфліктні родини. Не боїться гострих тем, бо знає про них не з чуток, а з особистого досвіду служіння іншим. В її текстах немає фальшу.

ГШ є в кількох колективних збірках дит літ-ри. З останнього - в "Зимовій книжці" (яку я всім настійливо раджу, гг). А незабаром, сподіваємося, таки до Нового року, вийдуть "Різдвяні повісті", де ГШ - одна з чотирьох авторів.
Запам'ятайте це ім'я).

Зробила ще один варіант - увесь такий блакитний із отакою картинкою:


Поставлю, як набридне зелений вітраж.

Уря, уря, уря!
Я сама зробила собі оформлення ЖЖ - ВІТРАЖНО-РІЗДВЯНЕ!!!!
Ще дуже недолуге, але я підправлю.

Всім заходити й дивитись!!!

С.Аверинцев. Греческая "литература" и ближневосточная "словесность" (pdf, 125 MB). Отут от посилання, де можна скачати: http://lubomudram.livejournal.com/5954.html

І гарна стаття А.В. Вчєрашнєй по цій теорії зі систематизацією в таблиці й висновками (pdf).

А шо, існує циганський варіант "Вербової дощечки"? Бо у Гатліфа в "Трансильванії" він звучить)
Може то й румунською, але шось не схоже.

APD: Ой, там ще й "Червону руту" співають.
Ну й узагалі - видно, шо чувак любить Параджанова, да.

І знову Франція, і знову живопис.
Цього разу йдеться про палімпсести: картин Ватто та нашого життя.

Головна героїня фільму - студентка Люсі - пише дослідження по загадковій жінці на полотнах знаменитого французького художника. Їй ввижається якась таємниця, і ось уже Люсі здається, що воно взяла слід, дівчина так захоплюється, що все решта в її житті летить шкереберть: робота, друзі, стосунки з матір"ю, з домовласником і науковим керівником. Однак вона не здається, і в фіналі зусилля впертої дослідниці будуть винагороджені великим відкриттям.

А тепер стоп!
Якщо ви подумали, що це щось, схоже на "Код Да Вінчі", то ви помилилися. Це приємна, розумна й цілком у межах здорового глузду йому альтернатива. Похмуро-меланхолійна атмосфера стрічки немов підкреслює цю принципову дистанцію із дешевими й оправленими в гламур псевдонауковими сенсаціями, до яких так ласі профани.
Щобільше, як таємниця Ватто, так й образи та сюжет фільму просто виблискують своєю принциповою нерозсекречуваністю, неоднозначністю. Найпотаємніший пласт палімпсесту не ховає єдиної великої сенсаційної таємниці, яка дасть відповіді на всі запитання. Що більше пластів знімає героїня з Ватто та свого життя, тим більше незрозумілого, непоказаного, непромовленого лишається. Кожен персонаж цього фільму, і кожен топос - це своя нерозказана історія.

Форми втілення цих ідей у стрічці декому можуть здатися надто очевидними, грубими. Наприклад, глухонімий дивак-хлопець нашої героїні, забута підземна річка під Парижем, очі-очі-очі й повсюдне нав"язливе повторення мотиву "сканування", що вказує на позірне/приховане. Та й сама оригінальна назва фільму - зовсім не "Таємниця Антуана Ватто", а дослівно - "Це як побачили мої очі". Однак ми не маємо бути тут надто прискіпливими, адже фільм не претендує на статус мистецької перлини. А от як приємна й не дурна розвага для вечора - дуже навіть і дуже.